Словник Української
1. Відкритий простір між двома предметами, що розходяться в різні боки; щілина, проміжок, розколина.
2. Те саме, що розхилення — стан за значенням дієслова «розхилити» або «розхилитися»; дія за значенням дієслова «розхиляти» або «розхилятися».
3. Розгалуження, роздвоєння чогось (наприклад, стовбура дерева, дороги).
4. Розмах, амплітуда коливального руху (наприклад, маятника).
1. (Про предмети, конструкції) Такий, що розхилився, відхилився від початкового положення, став нещільним, нерівним або зі щілиною.
2. (Переносно, про людину) Розслаблений, незібраний, що втратив фізичну або емоційну стрункість, підтягнутість.
Розхилистий (прикметник) — такий, що має властивість розхилятися, відкриватися, розкриватися навстіж; широко відкритий, розчепірений.
Розсунути, розвести в сторони, зробити ширшим відкритий простір між чимсь (наприклад, розхилити віконниці, розхилити пологи намети).
Розкрити навстіж, широко відчинити (наприклад, розхилити двері, розхилити вікно).
Перен. Розкрити, відкрити для сприйняття, зробити доступним (наприклад, розхилити душу, розхилити таємницю).
1. Розкритися, розчинитися, відхилитися навскіс або у різні боки (про двері, вікна, стулки тощо).
2. Розсунутися, розійтися вбік, ушир (про краї одягу, полотнища, щілину тощо).
3. Перен. стати менш замкнутим, скупченим; розкритися для спілкування, виявити свою сутність.
Який має властивість розхилятися, розкриватися у різні боки; що розходиться, розкривається віялом.
1. Розсувати, розкривати щось, що зімкнуте або з’єднане, надаючи можливість вільного проходу або доступу до внутрішнього простору.
2. Похитувати, розгойдувати щось стійке або закріплене, роблячи нестійким, нетвердим.
1. Відкриватися, розчинятися, відхилятися від закритого стану (про двері, вікна, кришки тощо).
2. Ставати менш міцним, стійким або зв’язаним; розхитуватися, розшаровуватися, роз’єднуватися (про конструкції, сполучення, матеріали).
3. Розсуватися, розступатися, утворюючи проміжок або прохід (про натовп, завісу, стіну рослин тощо).
4. Розкриватися, розгортатися, розпадатися на сторони (про предмети, що складені або зімкнуті).
1. Який знаходиться в нестійкому, хиткому стані; похитнутий, нетвердий.
2. Перен. Який втратив внутрішню стійкість, рівновагу; похитнутий, ослаблений.
1. Властивість за значенням дієслів «розхитати» та «розхитатися»; стан нестійкості, хиткості, втрати міцності або рівноваги.
2. Переносно: несталість, непостійність у поглядах, переконаннях або емоційному стані; вагання, невпевненість.