1. Який знаходиться в нестійкому, хиткому стані; похитнутий, нетвердий.
2. Перен. Який втратив внутрішню стійкість, рівновагу; похитнутий, ослаблений.
розхитаний
Буква
Приклади:
Приклад 1:
Петро пішов на нього і вже було вперся у нарости гостряками шабель, як раптом затерп: невидимою крижаною рукою з його голови хтось потихеньку почав знімати і піднімати угору шапку… Петро — вмер… А шапка тим часом вже відривалася й покидала його разом зі своїм теплом… Розхитаний ще увечері чоботом пана Ясельського зуб захилитався на всі боки і з переляку чи хтозна від чого випав з рота і лунко вдарився об лезо шаблі… Та це ще було не все: Петро відчув, як разом із шапкою невідома чорна рука зняла, зграбастала з нього голову і він лишився по плечі у темені без голови… Голова пішла кудись разом із шапкою, і тепер Жбурові не було чим ні крикнути, ні дихнути. Щоправда, без голови плечам і ногам полегшало, та все ж таки як тепер бути без вусів?..
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”