Словник Української
1. Розділятися на шари, прошарки або верстви; втрачати цілісну структуру, розчленовуватися на окремі частини за певними ознаками.
2. (перен.) Втрачати внутрішню єдність, розпадатися на окремі групи, течії або рівні за соціальними, матеріальними чи іншими ознаками.
1. Який має пошарпані, зношені, подерті краї або поверхню; зіпсований через тривале використання або недбальство (про одяг, тканину, папір тощо).
2. Перен. Який має зневажливий, недбалий, неохайний вигляд; знедбаний.
1. Властивість за значенням прикметника “розшарпаний”; стан сильно поношеної, зношеної до дірок, обдертої речі (одягу, взуття тощо).
2. Переносно: занедбаність, неохайність, злиденний вигляд (про людину, приміщення тощо).
1. Розірвати, пошматувати щось на шматки, часто з прикладенням значної сили або в результаті інтенсивного використання.
2. Перен. Сильно подряпати, поранити (шкіру, поверхню тіла).
3. Розм. Розтратити, марно витратити (гроші, майно), привести до розорення.
1. Розірватися, роздертися на шматки (про тканину, одяг тощо).
2. Перен. стати дуже бідним, знедоленим; розоритися.
3. Розм. про людину: стати неохайним, недбалосим у одязі або зовнішності.
1. (спец.) Розчиняти, розріджувати або розчищати шарп (штукатурний розчин, будівельну суміш) шляхом додавання рідини або механічного перемішування.
2. (перен., розм.) Розбавляти, робити менш концентрованим, насиченим або інтенсивним; послаблювати.
1. (про тварин, особливо про собак) Роззявляти пащу, широко відкривати рота, загрожуючи укусити або готуючись до нападу; розя́рюватися.
2. (переносно, про людину) Ставати дуже злим, розлюченим; розлютовуватися, розсерджуватися до нестями.
1. Який призначений для розшарування або пов’язаний з ним.
2. Такий, що викликає розшарування, роз’єднує, розділяє на шари або групи.
1. Процес або результат утворення шарів, розподілу на шари; розшарування, стратифікація (у геології, соціології, техніці тощо).
2. Роз’єднання, розділення раніше єдиного цілого на окремі частини, групи, верстви, що супроводжується втратою зв’язків між ними; розкол.
1. Розділити щось на шари, прошарки або верстви, зробити неоднорідним за структурою.
2. У геології, хімії, техніці: викликати розшарування, розподіл речовини на окремі шари внаслідок різниці в густині, температурі, хімічних властивостях тощо.
3. Перен. Розділити, розмежувати якесь явище, суспільство, групу людей на окремі верстви, категорії за певними ознаками (соціальними, майновими, ідейними).