Категорія: О

Озонованість — властивість атмосферного повітря, що характеризується наявністю та концентрацією озону (O₃) в ньому.

Озонованість — показник ступеня насиченості озоном, що використовується для оцінки стану атмосфери, зокрема товщини озонового шару.

1. Хімічний процес розкладання (деструкції) органічних сполук під дією озону, що застосовується для очищення води, повітря та знезараження.

2. У медицині — метод лікування, заснований на введенні в організм невеликих доз озонокисневої суміші з терапевтичною метою.

Прилад для вимірювання концентрації озону в атмосферному повітрі або в технологічних газових сумішах.

Медичний прилад для кількісного визначення озону в озонокисневій суміші, що використовується при озонітерапії.

Метод вимірювання кількості озону в атмосфері або в інших газових сумішах, що ґрунтується на його хімічних або фізичних властивостях.

Процес аналітичного визначення концентрації озону (O₃) у повітрі, воді або технологічних процесах за допомогою спеціальних приладів — озонометрів.

Прилад для вимірювання концентрації озону в атмосфері, зазвичай шляхом визначення інтенсивності поглинання озоном ультрафіолетового випромінювання.

Назва конкретної моделі або типу такого приладу, що використовується в наукових дослідженнях та моніторингу стану атмосфери.

Озоностійкість — здатність матеріалів (наприклад, гуми, пластику, фарб) протистояти руйнівній дії озону, тобто зберігати свої механічні та фізико-хімічні властивості під впливом цього газу.