Словник Української Мови
Буква
1. (хімія) Процес взаємодії речовини з киснем, що призводить до утворення оксидів; окислення.
2. (геологія) Гіпергенний процес збагачення мінералів та гірських порід киснем, що часто супроводжується зміною їхнього хімічного складу та кольору.
3. (металургія) Технологічний процес видалення домішок із металу або сплаву шляхом окислення їх киснем, що вводиться в розплав.
Приклад 1:
Відомо, що завдяки антиоксидантним властивостям пролін здатний послаблювати процеси пероксидного окиснення (Gong et al ., 2005). На фоні трепелу встановлено зменшення концентрації проліну у 1,3 – 2,2 рази.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Рівень О2 в 0,01% від величини сучасного вмісту в атмосфері за Пастером і Кюрі зумовлює перехід о рганізмів від дихання шляхом бродіння (біохімічний процес розкладу органічних сполук) до окиснення – дихання киснем. Подальше наростання концентрації кисню в атмосфері (> 0,01% від сучасного) відіграє величезну роль у створенні озонового шару.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Індекси, що позначають масове число (нуклонне число), порядковий номер (заряд ядра), кількість атомів та йонний заряд елемента, розміщують навколо символу елемента таким чином: Масове число ядра ізотопу Йонний заряд Символ елемента Заряд ядра Кількість атомів елемента елемента у сполуці Наприклад, −2 2 16 8 O , причому заряд йону записується так: спочатку число, а вже потім знак заряду 2- (а не -2), як звичайно позначають ступінь окиснення елемента. Групові та індивідуальні назви хімічних елементів — це наукові терміни.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”