Значення
-
Газ без кольору з різким запахом, алотропна модифікація кисню, молекула якого складається з трьох атомів (O₃); утворюється в атмосфері під дією ультрафіолетового випромінювання, а також електричних розрядів; має сильні окиснювальні властивості.
-
Розмовна назва шару атмосфери Землі (озонового шару), що містить значну концентрацію цього газу і поглинає більшу частину ультрафіолетового випромінювання Сонця.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. озон, р. озону, д. озонові, з. озон, о. озоном, м. озоні, к. озоне
Походження слова (Етимологія)
Слово «озон» походить з французької мови (фр. ozone), але було створене німецьким хіміком Християном Фрідріхом Шенбейном у 1840 році на основі грецького слова ὄζω (ózo), що означає «пахну». Це грецьке слово споріднене з латинським odor («запах»), литовським úosti («пахнути»), латиським uôst («пахнути») та іншими індоєвропейськими словами. Отже, озон буквально означає «той, що пахне» через його різкий запах.