Древослів

Словник Української Мови

Категорія: О

  • оргнабір

    оргнабір — процес організованого набору працівників на роботу; систематичне комплектування колективу підприємства, установи чи організації необхідними спеціалістами та робітниками.

  • оргоавтомат

    оргоавтомат — комплекс механізованих пристроїв та обладнання (перфокартні машини, сортувальні пристрої, табулятори та інші пристрої обробки інформації), призначених для автоматизації адміністративно-господарської роботи, обліку та обробки управлінської документації на підприємствах та в установах, що був поширений у СРСР середини — другої половини XX століття.

  • опух

    1. (мед.) Патологічне утворення, пухлина в організмі людини чи тварини, що виникає внаслідок неконтрольованого розростання клітин.

    2. (заст., діал.) Опухлість, набряк, припухлість як ознака запалення чи травми.

  • опухання

    1. Медичний термін, що означає патологічне збільшення розміру органу, ділянки тіла або тканини внаслідок накопичення рідини (набряк) або розростання клітин.

    2. У переносному значенні — надмірне розширення, роздуття, збільшення чого-небудь (наприклад, адміністративного апарату, бюрократичних процедур) поза необхідні межі.

  • опухати

    1. Ставати опухлим, набрякати, збільшуватися в об’ємі внаслідок накопичення рідини в тканинах або запалення.

    2. Розбухати, збільшуватися в об’ємі (про речовини, матеріали).

    3. Перен. рідк. Надмірно збільшуватися, розростатися (про щось абстрактне, наприклад, про бюрократичний апарат).

  • опухатися

    1. Ставати опухлим, набрякати, набухати внаслідок запалення, затримки рідини в тканинах або інших патологічних процесів.

    2. Розмовне: дуже збільшуватися в об’ємі, роздуватися, набухати (часто через наповнення чимось).

    3. Переносне, розмовне: сильно зловжувати чимось, зазнавати надмірності (наприклад, у їжі, питті), що призводить до неприємних відчуттів або наслідків.

  • опухлий

    1. Який збільшився в об’ємі через набряк, накопичення рідини в тканинах або запалення; набряклий, спухлий.

    2. Який має вигляд набряклого, обвислого; обвислий, набряклий (про частини тіла, обличчя).

  • опухлість

    Опухлість — стан або властивість того, що є опухлим; набряклість, припухлість.

    Опухлість — ознака, що виражається в набряканні тканин організму внаслідок запалення, травми або порушення обміну речовин.

  • опухнути

    1. Стати опухлим, набрякнути, набухнути внаслідок запалення, ушкодження або захворювання.

    2. Розбухнути, збільшитися в об’ємі від вбирання вологи (про ґрунт, дерево тощо).

  • опухнутися

    1. Стати опухлим, набрякнути, набухнути; набратися води, стати водянистим (про тканини організму).

    2. Розбухнути, збільшитися в об’ємі внаслідок вбирання вологи (переважно про деревину, зерно тощо).

    3. Розпухнути, значно збільшитися в розмірах від запалення, удару тощо.