1. Метод лікування, заснований на введенні в організм препаратів, виготовлених з органів та тканин тварин, з метою стимулювання функції або відновлення відповідних органів людини.
2. Розділ медицини, що вивчає та застосовує цей метод лікування.
Категорія: О
-
органотропний
1. (у медицині та фармакології) Здатний вибірково накопичуватися або діяти на певні органи або тканини організму; специфічно спрямований на конкретний орган.
2. (у біології, про віруси, токсини тощо) Здатний вражати або пошкоджувати переважно певні органи.
-
органотропність
1. (у медицині та фармакології) Здатність хімічної речовини, токсину, лікарського засобу або патогенного мікроорганізму вибірково накопичуватися або діяти переважно на певні органи чи тканини організму.
2. (у біології) Здатність клітин, тканин або організмів до вибіркового росту, розвитку або міграції у напрямку до певних органів.
-
органофільний
1. (У хімії) Про речовину, каталізатор або реакцію: такий, що має здатність до взаємодії або краще розчиняється в органічних сполуках, ніж у водних середовищах; протилежне до гідрофільний.
2. (У біології, медицині) Про мікроорганізми, токсини або лікарські засоби: такий, що має виражену спорідненість до певних органів, тканин або клітин живого організму і накопичується або діє переважно в них.
-
органохлорсилан
Органохлорсилан — хімічна сполука з групи кремнійорганічних сполук, у якій атом кремнію пов’язаний з одним або декількома органічними радикалами (наприклад, метильною або етильною групою) та одним або декількома атомами хлору.
-
органохлорсилановий
Який стосується органічних сполук, що містять у своєму складі атоми кремнію, водню, вуглецю та хлору, або який є похідним хлорсилану з органічними замісниками.
-
органоциклосилоксан
Органоциклосилоксан — хімічна сполука з класу циклосилоксанів, у якій частина атомів силіцію заміщена органічними радикалами (наприклад, метильними або фенільними групами), що утворює циклічну молекулярну структуру; використовується як проміжна речовина в синтезі силіконів, мастил або полімерних матеріалів.
-
органсин
1. (текстиль) Шовкова тканина, переважно однотонна, з характерним блиском, що вироблялася в Китаї та історично експортувалася до Європи; китайський атлас.
2. (історія мистецтва) Тонка шовкова прозора тканина, що використовувалася в живописі як основа для мініатюр або акварелей, а також для виготовлення парасольок і предметів розкоші.
-
органум
1. Рання форма багатоголосся в західноєвропейській музиці середньовіччя (IX–XIII ст.), при якій до основного церковного григоріанського співу (голосу) додається один або кілька інших голосів, що рухаються паралельними інтервалами (часто в кварту, квінту чи октаву).
2. Назва старовинного музичного інструмента, попередника сучасного органу, що використовувався в античності та середньовіччі.
-
органчик
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “орган” у значенні музичного інструмента: невеликий орган, портативний або іграшковий.
2. Розмовна назва механічної або електронної валторни — інструмента, що імітує звуки оркестрових валторн, який використовувався в кінотеатрах та на різних заходах у першій половині XX століття.
3. Переносно: про людину або явище, що монотонно, машинально повторює одне й те саме (зазвичай ідеї, думки, фрази інших).