Категорія: О

органогетинакс — синтетичний матеріал, композит на основі органічних смол та мінеральних наповнювачів, використовуваний у виробництві електроізоляційних виробів, деталей машинобудування та авіаційної техніки; відзначається підвищеною механічною міцністю, теплостійкістю та хімічною стійкістю.

Органогідридсилан — хімічна сполука, що належить до класу силанів, у якій атоми водню частково заміщені органічними радикалами (наприклад, метильними, етильними групами), а частково залишаються гідридними (Н⁻). Ці речовини є важливими проміжними продуктами в органосиланійній хімії та використовуються як відновники або сировини для синтезу інших кремнійорганічних сполук.

Органогідрогеносилан — хімічна сполука, похідна силану (SiH₄), в якій один або кілька атомів водню заміщені на органічні радикали (наприклад, метил, етил, феніл), але принаймні один атом водню при атомі кремнію зберігається; загальна формула таких сполук RₙSiH₄₋ₙ, де R — органічний замісник.

1. Фахівець з органографії — науки, що вивчає зовнішню будову органів рослин і тварин.

2. Автор праць з органографії.

1. Розділ ботаніки, що вивчає будову та форми рослинних органів (кореня, стебла, листка, квітки тощо).

2. Розділ анатомії, що описує будову та форми органів тваринного організму.

3. У музикознавстві — наука про будову та класифікацію музичних інструментів, особливо духових органів.

органотворення — процес формування та диференціації органів живого організму під час його розвитку; сукупність морфогенетичних процесів, які забезпечують виникнення, зростання та спеціалізацію органів у онтогенезі.

органотекстоліт — композиційний матеріал, одержаний шляхом багатошарового склеювання тканин або паперу з органічних волокон (льону, конопель, бавовни) синтетичною смолою; характеризується хорошою механічною міцністю, гнучкістю та діелектричними властивостями; застосовується в машинобудуванні, електротехніці та приладобудуванні як конструкційний та ізоляційний матеріал.