Словник Української
1. Об’єднатися, об’єднавшись, створити організацію для спільної діяльності; набути організованого характеру.
2. Налагодити, упорядкувати власну діяльність або побут; розпланувати свої справи.
3. Сформуватися, скластися в єдине ціле (про структуру, організм тощо).
Який організує, забезпечує створення, функціонування або координацію чогось; призначений для організації.
1. (в хімії) органічна сполука, хімічна речовина, що містить у своїй структурі атоми вуглецю (за винятком окремих простих сполук, як-от карбіди, карбонати, оксиди вуглецю та ціаніди), характерна для живих організмів або синтезована штучно.
2. (в сільському господарстві та харчовій промисловості) продукт, вирощений або вироблений без застосування синтетичних пестицидів, добрив, регуляторів росту, генетично модифікованих організмів, антибіотиків тощо, що відповідає певним стандартам органічного виробництва.
3. (розм., скорочене) органічна косметика, побутова хімія або інші товари, виготовлені переважно з природної сировини з мінімальним хімічним втручанням та часто з дотриманням етичних норм виробництва.
4. (перен., розм.) щось цілісне, природне, гармонійне, що розвивається за внутрішніми законами, без штучного втручання (наприклад, про мистецтво, соціальні процеси).
1. Розмовна назва органічної хімії як науки про сполуки вуглецю та їхні перетворення.
2. Розмовна назва органічних добрив (перегною, компосту, торфу тощо), що використовуються в сільському господарстві.
3. У побуті — продукти харчування, вирощені без застосування синтетичних пестицидів, добрив, регуляторів росту та генетично модифікованих організмів, тобто відповідно до принципів органічного землеробства.
4. У мистецтві та дизайні — природні, несиметричні форми, що наслідують обриси живих організмів або об’єктів природи.
1. Музикант, який грає на органі, зазвичай у храмі або концертному залі.
2. (Переносне значення) Людина, яка вміло керує складним механізмом або процесом, досягаючи гармонійного результату.
Жінка, яка грає на органі.
органіструм — середньовічний струнний музичний інструмент, різновид портативного органу з клавіатурою й резонансною коробкою, який приводився в дію обертанням коліщатка (органної ручки), що генерувало звук за принципом терення струн; було поширено в Європі XIV—XVI століттях як популярний інструмент мандрівних музикантів та скоморохів.
1. Філософська та наукова концепція, що розглядає Всесвіт, суспільство або будь-яку складну систему як цілісний живий організм, частини якого знаходяться у взаємозалежності та підпорядковані єдиним законам функціонування.
2. У біології та соціології — методологічний підхід, що пояснює структуру та розвиток суспільства або екосистеми за аналогією з біологічним організмом, зокрема через такі поняття, як диференціація, інтеграція, гомеостаз та еволюція.
1. Пов’язаний з живими організмами, властивий їм або отриманий від них; біологічний.
2. Стосовний до органів тіла, пов’язаний з їх будовою або функціонуванням.
3. Внутрішньо притаманний, невід’ємний, суттєвий; природний, закономірний.
4. Про цілісність: такий, у якому всі частини пов’язані між собою, утворюючи єдине невіддільне ціле; структурно-цілісний.
5. У хімії: що стосується сполук вуглецю або їх вивчення (органічна хімія).
6. У сільському господарстві та харчовій промисловості: отриманий без застосування синтетичних добрив, пестицидів, антибіотиків тощо; екологічно чистий.
1. Властивість за значенням прикметника “органічний”; природна цілісність, внутрішня єдність, взаємозумовленість частин, що утворюють гармонійне, невимушене ціле (про явища, процеси, твори мистецтва тощо).
2. У філософії та біології — властивість живої матерії, що характеризує її як впорядковану, цілісну систему, здатну до саморозвитку та самовідтворення.