Словник Української Мови
Буква
Такий, що підлягає безумовному виконанню, дотриманню або сплатті; встановлений законом, правилом, договором тощо.
Такий, що неодмінно має бути присутнім, відбутися або бути використаним; невід’ємний, обов’язковий компонент чогось.
Про людину: такий, що сумлінно і точно виконує свої обов’язки, доручення; старанний, пунктуальний.
Приклад 1:
Взагалі в камері було прийнято, як неписаний, але обов’язковий закон, що арештантська етика мусить дозволити все — грати, співати, лаятись і навіть битись. Лиш не дозволено божеволіти чи забивати іржаві цвяхи в груди.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Захоплення барокко входило як обов’язковий складовий елемент у світогляд Вер та її приятелів. Весняна прогулянка в теплий березневий день оберталась в паломницьку мандрівку до бароккових пам’яток Києва XVII–XVIII віків.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Приклад 3:
NN каже, що Галичина, це телефон, по котрому цивілізація буде переходити з Європи в Азію… Але по цьому телефону йдуть і доноси…» От так-то й у 1873-1874 рр., коли через справу Товариства імені Шевченка лівобережці почали знайомитись з дійсною Галичиною, то обов’язковий оптимізм став ламатись і в них. Коли літом 1874 р. я приїхав у згаданий лівобережний центр, то застав там перш усього безмірно менше знакомства з Галичиною, ніж навіть у Києві, бо туди й «Правда» доходила дуже неакуратно, так що тамтошні дописувател] «Правди» навіть тільки через мене довідались, чи напечатано в «Правді» що з їх творів, чи ні Пересилка «Правди» йшла туди дуже неакуратно, між іншим, через те, що тамтошні укр[аїнські] патріоти боялись дуже часто получати «Правду» в листах, а також не хотіли просто вписати свої імена «між абоненти в одній київській книгарні, через котру получалась «Правда» правобережцями..
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”