1. Такий, що є обов’язковим, обов’язковий для виконання, без якого не можна обійтися; обов’язковий.
2. Такий, що постійно властивий кому-, чому-небудь, завжди супроводжує кого-, що-небудь; постійний, неминучий.
неодмінний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Конечний — обов’язковий, неодмінний; потрібний («в справі з’їзду — всі годяться і уважають єго за конечний»; «гній до врожаю ладного збіжя конечний»). Коновка — відро (дерев’яне); кухоль.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: прикментик () |