1. Який має кінець, не є безмежним або нескінченним; обмежений у просторі, часі або кількості; такий, що завершується.
2. (у філософії, математиці) Такий, що не є нескінченним; що має певні межі або границі.
3. (заст., у граматиці) Який виражає закінченість дії; дієприкметник минулого часу доконаного виду.