конечний

1. Який має кінець, не є безмежним або нескінченним; обмежений у просторі, часі або кількості; такий, що завершується.

2. (у філософії, математиці) Такий, що не є нескінченним; що має певні межі або границі.

3. (заст., у граматиці) Який виражає закінченість дії; дієприкметник минулого часу доконаного виду.

Приклади вживання

Приклад 1:
Після першого шоку — типові клопоти й хвилювання: невідомість, тривога за близьких, допити, обшуки, густа пелена інсинуацій і пліток, звільнення з роботи, переслідування родин ув’язнених, загроза психіатричних санкцій, перегодом шукання адвокатів — захід хоча й марний здебільшого, проте конечний, підготовка передач, виряджання до таборів… Увесь «джентльменський набір», добре знаний з відповідної мемуарної літератури. Наведу один промовистий документ, що зберігся в моєму архіві, — мій лист до В. Щербицького з приводу сина Надії Світличної Яреми, якого після її арешту забрали від родичів: ШАНОВНИЙ ВОЛОДИМИРЕ ВАСИЛЬОВИЧУ!
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Із скрутно- го становища, в яке попала “Бесіда”, розв’язавшися з Романовичкою, вирятував її Омелян Бачинський, що ввесь час вів самостійно якийсь бідолашний польсько-український театр, благаючи, через москво- фільських послів, у Сойму субвенції для свого підприємства… VI Î. ÁÀ×ÈÍÑÜÊÈÉ ÇÍÎÂÓ ÏÐÈ ÊÅÐ̲ ÒÅÀÒÐÓ (1881 p.) Конечний рятунок. – Розчарування Після розлуки з Теофілею Романович та після важких і прикрих досвідів, щоб прийти знову до свого театрального майна (декорацій, костюмів, реквізитів, бібліотеки й музикалій), театр “Бесіда” відда- ла знову в підприємство Омелянові Бачинському.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”

Частина мови: прикметник () |