доконечний
[dokonɛt͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
(у філософії, особливо в ідеалізмі) такий, що існує сам по собі, незалежно від чогось іншого; абсолютний, безумовний.
-
(застаріле) остаточний, завершальний; такий, що доведений до кінця або до крайньої межі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. доконечний, р. доконечного, д. доконечному, з. доконечного, о. доконечним, м. доконечнім