1. (у філософії, особливо в ідеалізмі) такий, що існує сам по собі, незалежно від чогось іншого; абсолютний, безумовний.
2. (застаріле) остаточний, завершальний; такий, що доведений до кінця або до крайньої межі.
Словник Української
Буква
1. (у філософії, особливо в ідеалізмі) такий, що існує сам по собі, незалежно від чогось іншого; абсолютний, безумовний.
2. (застаріле) остаточний, завершальний; такий, що доведений до кінця або до крайньої межі.