1. (у філософії, особливо в ідеалізмі) такий, що існує сам по собі, незалежно від чогось іншого; абсолютний, безумовний.
2. (застаріле) остаточний, завершальний; такий, що доведений до кінця або до крайньої межі.
доконечний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Тепер доконечний псевдонім”. Січинський мріяв про виставу своєї опери і на польських сце- нах, тому, може, хотів заховатися під псевдонім.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”
Частина мови: прикментик () |