1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
2. (заст., діал.) Те саме, що осліпок — короткий обрізок, уламок, залишок від чогось (наприклад, згаслої свічки, обрізаної вітки).
Категорія: О
-
осліпити
1. Позбавити зору, зробити сліпим (як тимчасово, так і назавжди).
2. Перен. Своєю красою, блиском, яскравістю тощо спричинити тимчасову втрату чіткого зору або можливості розрізняти щось.
3. Перен. Позбавити розумового чи духовного бачення, здатності правильно розуміти, оцінювати; обдурити, спантеличити.
-
осліпитися
1. Втратити зір, стати сліпим (як правило, внаслідок якоїсь дії, травми або захворювання).
2. Перен. Втратити здатність правильно розуміти, оцінювати щось, помилятися через сильне захоплення, пристрасть або упередженість.
3. Розм. Тимчасово втратити чіткість зору від різкого, яскравого світла (наприклад, від спалаху, відблисків снігу).
-
осліплений
1. Який позбавлений зору, здатності бачити внаслідок пошкодження очей або зорового нерва.
2. Переносно: який втратив здатність правильно розуміти, оцінювати щось, захоплений чимось настільки, що не бачить очевидного.
3. Який був надмірно яскраво освітлений, від чого втрачається здатність чітко розрізняти навколишнє (наприклад, про зір).
4. У техніці: такий, що має заглушені, непрохідні отвори або порожнини (наприклад, про отвір, гільзу).
-
осліпленість
Стан психічного або емоційного затьмарення, коли людина втрачає здатність об’єктивно сприймати дійсність, критично мислити та розрізняти істинні цінності через сильне захоплення чимось (ідеєю, почуттям, особою) або під впливом обставин.
Медичний стан тимчасової втрати зору, спричинений різкими зовнішніми впливами (наприклад, яскравим світлом), що призводить до фізичної нездатності бачити.
-
осліплення
1. Медичний стан, що характеризується втратою зору або його різким погіршенням, часто тимчасовим, спричиненим пошкодженням очей, нервової системи або сильним впливом світла.
2. Переносно — стан крайньої захопленості, зачарування або пристрасті, який позбавляє людину здатності реально оцінювати ситуацію, об’єкт почуттів або власні вчинки.
3. У військовій справі — позбавлення противника можливості вести спостереження або користуватися засобами розвідки (наприклад, шляхом засліплення радарів, оптики).
-
осліплий
1. Який втратив зір, перестав бачити; сліпий.
2. Переносно: який втратив здатність правильно розуміти, оцінювати щось; обдурений, засліплений.
-
осліплюваний
1. (пасивний дієприкметник від дієслова “осліплювати”) Такий, що піддається впливу яскравого світла, що заважає бачити, тимчасово позбавляється зору через надмірне освітлення.
2. (переносне значення) Такий, що зазнає сильного психологічного або емоційного впливу, який заважає реально оцінювати ситуацію, розсудливо мислити; приголомшений, захоплений чимось до втрати критичного сприйняття.
-
осліплювання
1. Дія за значенням дієслова “осліплювати” — позбавлення зору, здатності бачити.
2. (переносне значення) Сильне враження від яскравого світла, що призводить до тимчасової втрати чіткого зору.
3. (переносне значення) Приведення когось у стан захвату, подиву або збентеження, що заважає тверезо мислити чи оцінювати ситуацію.
-
ослуга
1. (діал.) Те саме, що послуга — дія, вчинок, який робиться на користь, на благо когось; допомога, вигода.
2. (діал.) Вдячність, подяка за послугу.
3. (діал., заст.) Подарунок, гостинець як вияв уваги або вдячності.