Значення
- (Психологія) –
Стан психічного або емоційного затьмарення, коли людина втрачає здатність об’єктивно сприймати дійсність, критично мислити та розрізняти істинні цінності через сильне захоплення чимось (ідеєю, почуттям, особою) або під впливом обставин.
- (Медицина) –
Медичний стан тимчасової втрати зору, спричинений різкими зовнішніми впливами (наприклад, яскравим світлом), що призводить до фізичної нездатності бачити.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. осліпленість, р. осліпленості, д. осліпленості, з. осліпленість, о. осліпленістю, м. осліпленості, к. осліпленосте