1. Який втратив зір, перестав бачити; сліпий.
2. Переносно: який втратив здатність правильно розуміти, оцінювати щось; обдурений, засліплений.
осліплий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Осліплий рот не дихає, а плаче. Секундна стрілка, ніби пульс в мені, Своїх коротких набуває значень.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”
Частина мови: прикментик () |