drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • особливовибухонебезпечність

    1. Спеціальна категорія вибухонебезпечності, що характеризує підвищену ступінь ризику вибуху та його наслідків для виробничих об’єктів, приміщень або зовнішніх установок, де обертаються речовини, матеріали, устаткування або виробляються процеси з екстремально небезпечними властивостями; найвища класифікація вибухонебезпечності.

    2. У технічних регламентах та нормативних документах з промислової безпеки — офіційний термін для позначення об’єктів, що належать до категорії “особливо небезпечних” через високу концентрацію вибухонебезпечних речовин або енергії, що вимагає найсуворіших заходів захисту.

  • особливо-контрастний

    1. (про зображення, відео тощо) Такий, що характеризується підвищеною різницею між найсвітлішими та найтемнішими ділянками, що створює ефект посиленої, виразної градації світла й тіні; з особливо різким контрастом.

    2. (переносно) Такий, що вирізняється надзвичайною, навмисно підкресленою протилежністю характеристик, якостей або явищ.

  • особливо-міцний

    1. (у техніці, промисловості) Такий, що має значно вищу міцність, ніж стандартні або звичайні зразки матеріалу, сплаву, виробу; призначений для екстремальних навантажень.

    2. (у маркуванні, як складова терміна) Клас, сорт або марка продукції (наприклад, паперу, картону, сталі), що відповідає вищим нормативним вимогам щодо міцності та довговічності.

  • особне

    1. Те, що належить до особистості, стосується окремої людини; індивідуальне, персональне.

    2. (У граматиці) Розряд прикметників, що позначають належність предмета одній конкретній особі або названій істоті (напр., мамин, Оксанин, котячий); особовий прикметник.

  • особний

    1. Який належить до особи, стосується особи; особистий, персональний.

    2. Який властивий, притаманний певній особі; індивідуальний, характерний.

    3. (У граматиці) Який стосується граматичної категорії особи (наприклад, особові займенники).

  • особно

    особно — застарілий прислівник, що означає “окремо, поодинці, не разом з іншими”.

    особно — застарілий прислівник, що означає “особливо, по-особливому, винятково”.

  • особняк

    1. Великий окремий житловий будинок, зазвичай розкішно оздоблений, призначений для проживання однієї заможної родини та відокремлений від інших будівель.

    2. Переносно: про людину або явище, що різко відрізняється від інших своїми якостями, поглядами, становищем тощо; щось виняткове, самобутнє.

  • особнячок

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “особняк” — невеликий окремий будинок, зазвичай для проживання однієї родини, що відрізняється від багатоквартирних будівель.

    2. (переносно) Про щось невелике, але самостійне, відокремлене або що має індивідуальний характер.

  • особовий

    1. Який стосується конкретної особи, належить їй або призначений для неї; індивідуальний.

    2. Який стосується обліку або реєстрації окремих осіб; персоналізований (наприклад, особова справа, особовий рахунок).

    3. У граматиці: такий, що виражає належність дії або стану певній особі (особові дієслівні форми, особові займенники).

  • особовість

    особовість — у граматиці: категорія дієслова, що вказує на відношення дії до учасників мовлення (перша особа — той, хто говорить, друга особа — той, до кого звертаються, третя особа — той, про кого говорять).

    особовість — застаріле: особистість, індивідуальність, сукупність якостей, що характеризують певну людину.