особовість

Значення

1. (Лінгвістика) –

   особовість — у граматиці: категорія дієслова, що вказує на відношення дії до учасників мовлення (перша особа — той, хто говорить, друга особа — той, до кого звертаються, третя особа — той, про кого говорять).

2. (Психологія) –

   особовість — застаріле: особистість, індивідуальність, сукупність якостей, що характеризують певну людину.

Правопис та відмінювання