особовий
[osoboʋɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
- (Лінгвістика) –
Який стосується конкретної особи, належить їй або призначений для неї; індивідуальний.
- (Юриспруденція) –
Який стосується обліку або реєстрації окремих осіб; персоналізований (наприклад, особова справа, особовий рахунок).
- (Лінгвістика) –
У граматиці: такий, що виражає належність дії або стану певній особі (особові дієслівні форми, особові займенники).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. особовий, р. особового, д. особовому, з. особового, о. особовим, м. особовім