особовий

[osoboʋɪj] Прикметник

Буква:О

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Який стосується конкретної особи, належить їй або призначений для неї; індивідуальний.

  2. (Юриспруденція) –

    Який стосується обліку або реєстрації окремих осіб; персоналізований (наприклад, особова справа, особовий рахунок).

  3. (Лінгвістика) –

    У граматиці: такий, що виражає належність дії або стану певній особі (особові дієслівні форми, особові займенники).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. особовий, р. особового, д. особовому, з. особового, о. особовим, м. особовім

Більше записів