1. Обробити тесанням, надати чомусь певної форми за допомогою сокири, тесла тощо (про камінь, дерево).
2. Перен. Надати комусь чи чомусь більш досконалої, витонченої форми; відшліфувати, обробити (про мову, стиль, поведінку тощо).
Категорія: О
-
обтесуватися
1. Стати обтесаним, набути певної форми внаслідок обтесування (про камінь, дерево тощо).
2. Перен. Набути певних навичок, звичок, стати ввічливим, вихованим; вишліфуватися.
-
обтиканий
1. (про рослини) Такий, що має обтичку — захисне обгортання стовбура, гілок або коренів для захисту від морозу, шкідників або механічних пошкоджень.
2. (перен., розм.) Про людину: тепло, навіть надмірно, закутаний у одяг.
-
обтиканість
Обтиканість — властивість за значенням дієслова “обтикати(ся)”, що означає обвивання, оповивання чогось чимось гнучким (наприклад, рослинами, пасмами).
Обтиканість — стан предмета, місця або поверхні, який густо вкритий, обвитий або обсіяний чимось дрібним, що звисає або стирчить (наприклад, краплями, шипами, прикрасами).
-
обтикання
1. Дія за значенням дієслова “обтикати” — прикрашання чогось, розміщення предметів навколо чогось або по краях (наприклад, обтикати віночок квітами).
2. В архітектурі та будівництві: спосіб облицювання або оздоблення поверхні (наприклад, стіни) штучним або природним каменем, цеглою, плиткою, при якому матеріал кріпиться до основи.
-
обтикати
1. Обшивати, обшиваючи прикрашати щось (одяг, тканину) вишивкою, мереживом, тасьмою тощо.
2. Обшивати, обшиваючи облямовувати, окантовувати щось.
3. Розм. Обтикати когось — обзивати, лаяти, дорікати комусь.
-
обтикатися
1. (розм.) Обростати чимось, покриватися щільно розташованими предметами або рослинами.
2. (перен., розм.) Оточити себе великою кількістю людей або речей, опинитися в оточенні когось, чогось.
-
обтикування
1. Дія за значенням дієслова “обтикувати” — обрізання, підрізання чогось (наприклад, гілок, кінців) для надання певної форми, вирівнювання або скорочення.
2. (у техніці, будівництві) Обробка країв, кромок або поверхні матеріалу (металу, дерева, каменю) шляхом зняття тонкого шару для вирівнювання, очищення або підготовки до подальших операцій.
3. (переносно, розм.) Різка критика, осудження когось або чогось; висловлювання докорів або зауважень.
-
обтикувати
1. (техн.) Обрізати, обрубати або обпиляти виступи, зайві частини чогось для надання потрібної форми; підготувати кромку матеріалу.
2. (розм.) Обмежити, скоротити чи припинити щось, часто раптово або різко (наприклад, обтикувати розмову, витрати).
-
обтикуватися
1. (розм.) Набувати тику, ставати тиковим, тобто набиратися сили, міцності, енергії; загартовуватися.
2. (перен., розм.) Ставати спритним, досвідченим, кмітливим у якійсь справі; набивати руку.