Словник Української
Властивість за значенням прикметника “обтяжливий”; стан або якість того, що є важким для перенесення, сприйняття або виконання; тягар, навантаження.
У правовому контексті — юридична ознака дії чи бездіяльності, що ускладнює становище іншої особи або створює для неї додаткові труднощі, перешкоди.
1. Так, що викликає обтяження, утруднення; важко, тяжко, обтяжно.
2. Так, що викликає моральні страждання, душевний тягар; прикро, гнітюче.
1. Який створює додаткове навантаження, тягар, ускладнює або утруднює щось; громіздкий, незручний.
2. Який пов’язаний із юридичною відповідальністю або фінансовими зобов’язаннями; що накладає обов’язки чи обмеження.
3. (У фінансовій та юридичній практиці) що стосується боргових зобов’язань або застави майна (наприклад, обтяжна запись).
1. Так, що викликає обтяження, утруднення; важко, тяжко, утруднено.
2. Так, що викликає моральний тягар, душевні страждання; прикро, гнітюче.
1. Який створює додаткові труднощі, ускладнення, перешкоди або фінансові витрати; що обтяжує, утруднює щось.
2. (У праві) Який накладає певні зобов’язання, обмеження або витрати; що обтяжує права власності або використання чогось (наприклад, про обтяжувальний договір, умову).
1. Дія за значенням дієслова “обтяжувати”; накладення тягаря, обов’язку, податку або іншого фінансового зобов’язання.
2. Те, що обтяжує; тягар, гніт, обуза (матеріальна, моральна або правова).
3. У цивільному праві — встановлення на майно (наприклад, нерухомість) прав обмеженого користування ним на користь третіх осіб (сервітут, іпотека тощо).
1. Робити важким, вагким, надавати великої ваги; навантажувати.
2. Покладати на когось додаткові обов’язки, податки, зобов’язання або турботи; ускладнювати становище.
3. Юридичний термін: накладати на майно (нерухомість, цінні папери тощо) певне право чи вимогу (наприклад, заставу, сервітут), що обмежує право власності.
1. Приймати на себе обов’язки, зобов’язання, які вимагають відповідальності або викликають турботи; брати на себе тягар (часто у формальному чи юридичному контексті).
2. Ставати важким, громіздким або надмірним; набувати ознак обтяженості.
3. Застаріле: ставати вагітним.
1. Який створює додаткові труднощі, ускладнення або фінансові витрати; що відбувається з надмірними витратами зусиль, коштів тощо.
2. (У праві) Такий, що посилює вину або відповідальність; що є доказом вини або погіршує правове становище обвинуваченого.
1. Різко перервати, припинити щось, зазвичай мовлення або дію; обірвати.
2. Заст. Відтяти, відрізати (частину чогось); обрубати.