Словник Української
1. (в історії) щорічна грошова плата, яку васал сплачував своєму сеньйору за право володіння феодом (леном).
2. (в історії, церк.) щорічний податок, який сплачувався римській курії з церковних бенефіцій у західних країнах.
3. (перен., книжн.) щось звичайне, повсякденне, банальне; загальноприйнята норма.
Військовослужбовець, призначений для виконання доручень командира (офіцера) та забезпечення його побутових потреб.
Особа, яка перебуває при керівнику, виконуючи його доручення та завдання (переносне значення).
1. У католицькій церкві — єпископ, який очолює дієцезію (єпархію) і має в ній повну юрисдикцію, на відміну від титулярних єпископів або єпископів-помічників.
2. У православній та греко-католицькій традиціях — збірник повсякденних незмінних церковних співів (найчастіше для всеношної та літургії), що містить нотні записи; музична богослужбова книга.
1. Звичайний, типовий, нічим не винятковий; такий, що не вирізняється серед інших.
2. (У спеціальних галузях) Стандартний, нормальний, що відповідає встановленим нормам або зразкам (наприклад, ординарна міцність, ординарний розмір).
3. (Заст., у титулах) Офіційний, штатний, що займає певну постійну посаду (наприклад, ординарний професор).
Властивість або стан того, що є ординарним; звичайність, буденність, позбавленість особливостей, оригінальності.
Щось звичайне, нічим не визначне, типовий зразок або явище.
1. Стосунний до Оренбурга або Оренбурзької області, що стосується цих географічних об’єктів, пов’язаний з ними.
2. Створений, виготовлений, вирощений тощо в Оренбурзі або Оренбурзькій області.
3. Характерний для Оренбурга або Оренбурзької області, властивий їм.
1. Надання майна його власником іншій особі (орендареві) у тимчасове користування за певну плату.
2. Договір, на підставі якого одна сторона (орендодавець) передає іншій стороні (орендареві) майно у тимчасовне володіння або користування за плату.
3. Плата, яку вносить орендар за користування взятим у оренду майном.
4. Тимчасове володіння або користування майном на підставі такого договору.
Особа, яка отримала майно (землю, приміщення, обладнання тощо) в оренду від власника (орендодавця) на певний строк за плату.
Власник або господар земельного наділу, маєтку, який використовує найману працю для його обробітку; великий землевласник-посессор (заст., іст.).
Орендаренко — українське прізвище, утворене від слова «орендар» (особа, що бере щось в оренду).
Орендаренко — поширене прізвище серед українського козацтва та селянства, що вказує на рід занять предків (орендарі).
Орендаренко — власна назва (прізвище) сучасних українців, що походить від однойменного прізвиська або назви роду діяльності.
Орендарів — форма родового відмінка множини від власної назви “Орендарі”, що позначає жителів або уродженців населеного пункту з такою назвою.
Орендарів — форма родового відмінка множини від прізвища “Орендар”, що вказує на належність чого-небудь особам з цим прізвищем (наприклад, земля орендарів).