Категорія: О

Орябка — рідкісне прізвище українського походження.

Орябка — народна назва рослини з родини бобових, відомої як воробейниці (Vicia cracca) або горошок мишачий.

1. Рід грибів (Xerocomus) з родини болетових, до якого належать деякі види, що раніше вважалися окремим родом, зокрема орябок жовто-бурий (Xerocomus chrysenteron).

2. Народна назва деяких видів грибів роду моховик (Xerocomus), зокрема моховика жовто-бурого, який має суху, оксамитову, з тріщинами шапинку жовтувато- або оливково-бурого кольору.

1. Комаха з ряду перетинчастокрилих, що має гостре жало та яскраве чорно-жовте забарвлення, живе родинами в гніздах, споруджених з пережованої деревини або ґрунту.

2. (переносне значення) Про злу, сварливу, уїдливу жінку або дівчину.

1. Військове звання старшинського (офіцерського) складу в козацьких військах, помічник полковника, який виконував адміністративні, судові та господарські функції, а також командував підрозділами у військовий час.

2. У Запорозькій Січі — помічник кошового отамана, який відав продовольством, фуражем та розподілом військової здобичі.

3. У деяких козацьких формуваннях (наприклад, у Кубанському козацькому війську) — військовий чин, що відповідав армійському підполковнику.

4. У сучасній Україні — почесне звання в окремих козацьких організаціях та товариствах.

1. Військове звання старшинського складу в козацьких військах, помічник полковника або отамана, який відповідав за адміністративно-господарські справи, дисципліну та виконання наказів; також — посада в адміністрації Війська Запорозького.

2. У сучасній Україні — почесне звання в деяких козацьких організаціях та товариствах, що відроджують історичні традиції.

3. Історично — урядова особа з поліцейськими та судовими функціями на Запоріжжі.

1. Дружина осавула (військового чиновника в Україні доби Гетьманщини, а також у козацьких формуваннях).

2. Жінка, яка обіймала посаду осавула (у певних історичних контекстах).

1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Закарпатській області, Ужгородському районі.

2. (у спеціальній термінології, переважно в однині) Те саме, що осада — стан облоги, оточення фортеці, міста військами з метою примусити його до здачі (застаріле або в історичному контексті).

1. Військове оточення населеного пункту, фортеці чи укріпленого району з метою примусити захисників до здачі шляхом блокади, обстрілів або штурмів.

2. (переносне) Тривалий, нав’язливий і пригнічуючий вплив когось або чогось, що викликає відчуття замкненості та безнадії.

3. (застаріле) Спадкове дворянство в деяких слов’янських країнах (наприклад, у Польщі), а також представник цього стану.