Словник Української Мови
Буква
1. Звичайний, типовий, нічим не винятковий; такий, що не вирізняється серед інших.
2. (У спеціальних галузях) Стандартний, нормальний, що відповідає встановленим нормам або зразкам (наприклад, ординарна міцність, ординарний розмір).
3. (Заст., у титулах) Офіційний, штатний, що займає певну постійну посаду (наприклад, ординарний професор).
Приклад 1:
Твір високого мистецтва розглядати як ординарний звичайний будинок, як приміщення, що має таку то й таку кількість квадратових метрів корисної площі, що її можна вжити доцільніше, ніж досі. Приміром, обернути на склеп для борошна, олії, гасу, оселедців та інших продуктів широкого вжитку в загальній системі споживчої кооперації, щоб забезпечити постачання околишніх дрібних крамничок.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”