ординарний
[ordɪnɑrnɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
-
Звичайний, типовий, нічим не винятковий; такий, що не вирізняється серед інших.
-
(У спеціальних галузях) Стандартний, нормальний, що відповідає встановленим нормам або зразкам (наприклад, ординарна міцність, ординарний розмір).
-
(Заст., у титулах) Офіційний, штатний, що займає певну постійну посаду (наприклад, ординарний професор).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ординарний, р. ординарного, д. ординарному, з. ординарного, о. ординарним, м. ординарнім
Походження слова (Етимологія)
Слово «ординарний» походить від латинського «ordinarius», що означає «звичайний, рядовий», утвореного від «ordo» — «ряд, порядок». Воно прийшло в українську мову через посередництво російської та німецької мов (нім. «Ordonnanz»), а в німецьку — з французької (фр. «ordonnance»). Спочатку у французькій мові це слово означало «наказ» або «розпорядження», а також «ординарець» — військового, який перебуває при офіцері для передачі наказів. Згодом значення розширилося до «звичайний, нічим не примітний». Таким чином, «ординарний» буквально означає «такий, що відповідає звичайному порядку».