Військовослужбовець, призначений для виконання доручень командира (офіцера) та забезпечення його побутових потреб.
Особа, яка перебуває при керівнику, виконуючи його доручення та завдання (переносне значення).
ординарець
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Після цього несподіваного розстрілу Гопуб’ятнікова, він знайомими дорогами, що ними раніш розвозив накази, як ординарець, пробрався до тилу. Там було легше сховатися, ніж він навіть уявляв собі.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |