Значення
-
Військовослужбовець, призначений для виконання доручень командира (офіцера) та забезпечення його побутових потреб.
-
Особа, яка перебуває при керівнику, виконуючи його доручення та завдання (переносне значення).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ординарець, р. ординарця, д. ординарцеві, з. ординарця, о. ординарцем, м. ординарцеві, к. ординарцю
Походження слова (Етимологія)
Слово «ординарець» в українській мові має кілька значень. У військовій справі це військовослужбовець, який виконує доручення командира. Також існує діалектне значення — «гаївки, хороводи з піснями після Великодня». Походження слова не зовсім ясне. Можливо, воно пов’язане з польським «ordalia» (середньовічні методи визначення вини через вогонь, воду або розжарене залізо), яке походить від латинського «ordalia» (множина від «ordalium»), запозиченого з германських мов. Також може бути зіставлене з діалектним «ордня» (Водохрещі), коли запалювали вогнища. Інше значення — «орден» (відзнака, чернеча громада) — походить від німецького «Orden», що зводиться до латинського «ordo» (ряд, порядок). Слово «ордер» (письмове розпорядження) через німецьке посередництво запозичене з французького «ordre», яке також походить від латинського «ordo».