ордер

1. Офіційний письмовий документ, що надає право на щось або наказує виконати певну дію (наприклад, на арешт, обшук, видачу коштів чи майна).

2. У фінансах та бухгалтерії — документ на право здійснення грошових розрахунків або обліку господарських операцій (грошовий ордер, видатковий касовий ордер).

3. У будівництві та архітектурі — система архітектурних ордерів: певне художньо-конструктивне поєднання несучої (стовпи, колони) і несомої (балка, антаблемент) частин будівлі, що має характерні пропорції та декор (доричний, іонічний, коринфський ордер).

4. У торгівлі та логістиці — документ, що підтверджує замовлення товарів або послуг.

5. У сфері нерухомості — офіційне розпорядження про вселення або виселення, що видається уповноваженим органом.

Приклади вживання

Приклад 1:
Пред’явили, як і годиться, ордер на трус і арешт. Трус тривав до 5-ї години ранку.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |