drevosliv.com

Словник Української

Категорія: О

  • опосередковування

    1. Дія за значенням дієслова “опосередковувати”; процес, за допомогою якого щось здійснюється, передається або впливає не безпосередньо, а через посередника, проміжну ланку або засіб.

    2. У філософії та соціальних науках — процес, в результаті якого взаємодія між суб’єктами або явищами відбувається через систему знаків, символів, інституцій, технологій чи інших посередників, що набуває самостійного значення.

    3. У мовознавстві — вираження граматичного чи семантичного значення не безпосередньо, а за допомогою службових слів, афіксів, порядку слів тощо.

  • опосередковувати

    1. Робити щось не безпосередньо, а через посередника, проміжну ланку, засіб або особу; бути посередником у чомусь.

    2. У філософії та соціальних науках: набувати, репрезентувати чи передавати певний зміст, ідею, відношення через систему знаків, символів, соціальних інститутів чи культурних явищ, що стають його носіями.

  • опосередковуватися

    1. Ставати опосередкованим, здійснюватися або проявлятися не безпосередньо, а через якусь ланку, посередника, проміжну дію або явище.

    2. (у філософії) Отримувати відображення, вираження в знаковій, символічній або іншій ідеальній формі; ставати результатом розумового, понятійного осмислення.

  • опосередковуючий

    1. (дієприкметник теперішнього часу від дієслова “опосередковувати”) Такий, що служить посередником, засобом для досягнення, здійснення або вираження чогось; що передає, виражає щось не безпосередньо, а через якийсь інший елемент, явище чи процес.

    2. (у філософії, соціології) Такий, що існує або функціонує не прямо, а через низку проміжних ланок, опосередкувань; що відображає зв’язки між явищами чи процесами, які не є очевидними.

  • опосередкування

    1. Дія за значенням дієслова “опосередкувати”; надання чомусь непрямого, небезпосереднього характеру, здійснення чогось через посередника або проміжну ланку.

    2. Філософський та соціологічний термін, що означає процес, який виникає між взаємодіючими суб’єктами, об’єктами або явищами, виступаючи зв’язуючою, перетворюючою ланкою, за допомогою якої здійснюється їхній взаємний вплив, пізнання або розвиток.

    3. У логіці та мовознавстві — непряме вираження думки, поняття або відношення через систему інших понять, знаків або символів.

  • опосередкувати

    1. Робити щось не безпосередньо, а через посередника, проміжну ланку або засіб; бути посередником у чомусь.

    2. У філософії (за Геґелем): перетворювати на момент розвитку, включати в процес розвитку як проміжну ланку; також — виражати, втілювати ідею, абсолютний дух у конкретних формах буття.

  • опосередкуватися

    1. (про дію, процес) Відбуватися не безпосередньо, а через посередника, проміжну ланку або за допомогою якихось засобів; здійснюватися опосередковано.

    2. (у філософії, про поняття, категорію) Отримувати вираження, визначення або розкриття через інші, пов’язані з ним поняття, а не безпосередньо.

  • опосереднений

    1. Такий, що здійснюється не безпосередньо, а через посередника, проміжну ланку або за допомогою чогось іншого; непрямий.

    2. (У філософії) Такий, що відображає дійсність не безпосередньо, а через систему понять, абстракцій; одержаний шляхом логічного мислення.

  • опосереднення

    1. Дія за значенням дієслова “опосередкувати”; надання чомусь непрямого, небезпосереднього характеру, здійснення чогось через посередника або проміжну ланку.

    2. Філософський та соціологічний термін, що означає процес, результат або стан, коли відносини між суб’єктами (людьми, соціальними групами, суспільними явищами) здійснюються не напряму, а через систему проміжних ланок, інститутів, знакових систем або відчужених продуктів діяльності.

  • опосереднено

    Не прямо, а через посередника або проміжну ланку; непрямим способом.

    У граматиці: вираження дії або ознаки не прямо, а через іншу дію, предмет або явище.