Словник Української
1. Зробити непрямим, здійснити через посередника або за допомогою проміжної ланки; передати, виразити або реалізувати щось не безпосередньо, а через щось інше.
2. У філософії: пізнати, відобразити або усвідомити явище об’єктивної дійсності не прямо, а через систему понять, категорій, соціальних інститутів тощо.
1. (про явище, процес) Стати опосередкованим, здійснюватися не безпосередньо, а через якусь ланку, посередника або за допомогою певних засобів.
2. (у філософії, про знання) Отримати відображення в свідомості не прямо, а через інші образи, поняття чи судження; стати результатом опосередкованого пізнання.
1. Такий, що може бути переданий, здійснений або сприйнятий не безпосередньо, а через посередника, проміжну ланку або засіб.
2. (У філософії, соціології) Такий, що існує або проявляється не прямо, а в опосередкованій формі, через систему інших явищ, відносин чи понять.
Властивість або стан того, що є опосередкованим, тобто здійснюється або існує не безпосередньо, а через посередника, проміжну ланку або певні умови.
У філософії та соціальних науках — характеристика відносин між суб’єктами або явищами, коли вони взаємодіють не напряму, а через систему інститутів, знакових систем (наприклад, мову) чи суспільних практик.
1. Дія за значенням дієслова “опосередкувати”; надання чомусь непрямого, небезпосереднього характеру, здійснення чогось через посередника або проміжну ланку.
2. Філософська та соціологічна категорія, що означає опосередкований зв’язок між явищами, процесами або суб’єктами, наявність між ними проміжних ланок, що ускладнює безпосереднє співвідношення.
3. У лінгвістиці — вираження граматичного чи семантичного значення не прямо, а через інші мовні засоби або конструкції.
1. Робити щось не безпосередньо, а через посередника, проміжну ланку або засіб; бути посередником у чомусь.
2. У філософії та соціальних науках: набувати, втілювати або передавати явище, ідею, суспільне відношення через систему інших явищ, понять або інституцій, що є його формою вияву.
1. Ставати опосередкованим, втрачати пряму, безпосередню форму зв’язку, взаємодії або вираження; здійснюватися через проміжну ланку, посередника.
2. (у філософії) Ставати опосередкованим, набувати форми, в якій внутрішня сутність проявляється не прямо, а через систему інших явищ, зв’язків або понять.
1. Зробити когось порочним, безчесним, заплямувати чиюсь репутацію; ганьбити, дискредитувати.
2. (переносно) Позбавити щось чистоти, незайманості, високої цінності; збезчестити, заплямувати.
1. Дія за значенням дієслова “опорочувати”, тобто поширення неправдивих відомостей, які ганьблять, дискредитують когось або щось, підривають чиюсь репутацію.
2. Результат такої дії; наклеп, обмовлення, дискредитація.
1. Піддавати когось або щось ганьбі, безчестити, зводити на нього неправдиві звинувачення з метою заплямувати репутацію.
2. Робити щось гідним осуду, зневаги; представляти в непривабливому, огидному вигляді.