Категорія: О

  • опорочуватися

    1. (дієслово) Набувати поганої репутації, втрачати добру славу через власні вчинки або через дії інших.

    2. (дієслово) Ставати об’єктом наклепу або злої слави; піддаватися ганьбленню, безпідставним обвинуваченням.

  • опорошений

    1. Який має ознаки, властивості або походження, пов’язані з містом Опорне (Опо́рне) або його мешканцями.

    2. Який стосується або належить до Опорненської селищної громади, розташованої в Україні.

  • опорошити

    1. Покрити тонким шаром чогось сипкого, дрібного (пороху, снігу, пилу тощо).

    2. Перен. Легко торкнутися, злегка зачепити щось, залишивши слід або враження.

    3. Розм. Швидко втекти, піти геть; також різко, рішуче відповісти, відрізати.

  • опорошитися

    1. Покритися порохом, тонким шаром пилу або чогось подібного.

    2. Перен. Покритися чимось дрібним, що нагадує порох або пил (наприклад, інеєм, снігом, цвітом).

    3. Розм. Покритися сірим волоссям, посивіти.

  • опорошування

    1. Дія за значенням дієслова “опорошувати” — покриття чогось тонким шаром порошку, пилу або подібних дрібних частинок.

    2. (у біології) Процес перенесення пилку з тичинок на приймочку маточки квітки, що призводить до запліднення; запилення.

    3. (у сільському господарстві) Обробка рослин, насіння або ґрунту хімічними або біологічними препаратами у вигляді порошку для захисту від шкідників, хвороб або підживлення.

  • опорошувати

    1. Покривати тонким шаром порошку, пилу або чогось подібного; обсипати дрібними частинками.

    2. Перен. Легко торкатися, майже не чіпаючи; обвівати, обдувати (наприклад, про вітер, світло).

  • опорошуватися

    1. Покриватися тонким шаром чогось сипкого, дрібного (пилу, снігу, порошку тощо); ставати посипаним, запиленим.

    2. Перен. Набувати легкого, ледь помітного відтінку, сліду чогось (наприклад, срібла, сивини).

  • опортунізм

    1. Пристосуванство, безпринципність у політичній, громадській або професійній діяльності, коли для досягнення особистих цілей або миттєвої вигоди зневажають принципами, ідеями чи інтересами справи.

    2. У політичній теорії: ідейно-політична течія, що відстоює відмову від класової боротьби, прагнення до реформ за будь-яку ціну та пристосування до панівних умов.

    3. У міжнародних відносинах: зовнішня політика держави, що ґрунтується на практичній вигоді та обставинах, часто зі зневагою до моральних принципів або довгострокових союзів.

  • опортуніст

    Особа, яка пристосовує свої переконання, погляди або дії до обставин з корисливих міркувань, прагне до особистої вигоди, уникаючи принципових рішень та ризику, часто зраджуючи ідеали заради власних інтересів.

    У політичному контексті — член політичної партії або руху, який відмовляється від революційних чи принципових методів боротьби, схильний до компромісів із ідеологічними противниками, ставить тактичні вигоди вище за програмові цілі.

  • опортуністичний

    1. Пов’язаний з опортунізмом; такий, що характеризується пристосуванством, безпринципністю, прагненням до особистої вигоди, користі, часто зі зрадою переконань або ідеалів.

    2. (У біології, медицині) такий, що викликається або активізується мікроорганізмами, які зазвичай не є патогенними, але призводять до хвороби при ослабленні імунітету організму.