1. Який має певний порядок, систему; упорядкований, організований.
2. Який відповідає вимогам порядку, дисципліни; вихований, дисциплінований.
3. Заст. Причепурений, охайно одягнений.
Категорія: О
-
опорядкованість
Власна назва, що позначає систему заходів з благоустрою та покращення санітарного стану населених пунктів, впорядкування територій, комунального господарства, яка існувала в Українській РСР у 1940-х — 1950-х роках.
-
опорядковувати
1. Наводити лад, упорядковувати, організовувати щось; робити опорядженим.
2. Приводити до належного стану, вигляду; облаштовувати, прикрашати.
3. Юридично оформляти, складати офіційні документи для набуття чинності (наприклад, угоду, договір).
-
опорядковуватися
1. Набувати належного вигляду, ставати опорядкованим; упорядковуватися, приводитися до ладу.
2. (у спеціальних галузях) Покриватися захисним або декоративним шаром (фарби, лаку тощо), оброблятися для надання готового вигляду.
-
опорядкування
1. Дія за значенням дієслова “опорядкувати”; наведення в порядок, упорядкування, облаштування чогось.
2. (у будівництві, архітектурі) Оздоблення, обробка поверхонь будівельних конструкцій або приміщень з метою надання їм завершеного вигляду та експлуатаційних якостей (наприклад, штукатурні, малярні, плиткові роботи).
-
опорядкувати
1. Навести лад, порядок; упорядкувати, організувати.
2. Привести у належний стан, виправити, відремонтувати.
3. (У спеціальних сферах) Оформити, обробити відповідно до вимог, правил (наприклад, документи, територію).
-
опорядкуватися
1. Набувати опорядку, упорядкованого стану; ставати опорядкованим, налагодженим.
2. (у спеціальному вжитку) Отримувати певне опорядження, оздоблення; оброблятися, оздоблюватися.
-
опосередкований
1. Такий, що здійснюється не безпосередньо, а через посередника, проміжну ланку, дію або явище; непрямий.
2. (У філософії) Отриманий за допомогою логічного мислення, розумових операцій, а не безпосереднього сприйняття; відображений у свідомості у формі понять, суджень, умовиводів.
-
опосередкованість
Властивість або стан бути опосередкованим; наявність проміжної ланки, посередника між джерелом дії та її результатом, між причиною та наслідком.
У філософії та логіці — характеристика мислення, пізнання або зв’язку, що здійснюється не безпосередньо, а через ряд проміжних ланок, понять або умовиводів.
-
опосередковано
1. Не прямо, а через посередника або проміжну ланку; за допомогою когось або чогось іншого.
2. Не безпосередньо, а через певні дії, явища або обставини; побічно, опосередньо.