опорядкування

1. Дія за значенням дієслова “опорядкувати”; наведення в порядок, упорядкування, облаштування чогось.

2. (у будівництві, архітектурі) Оздоблення, обробка поверхонь будівельних конструкцій або приміщень з метою надання їм завершеного вигляду та експлуатаційних якостей (наприклад, штукатурні, малярні, плиткові роботи).

Приклади:

Відсутні