опорядкування

[oporjɑdkuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. Дія за значенням дієслова “опорядкувати”; наведення в порядок, упорядкування, облаштування чогось.

  2. (у будівництві, архітектурі) Оздоблення, обробка поверхонь будівельних конструкцій або приміщень з метою надання їм завершеного вигляду та експлуатаційних якостей (наприклад, штукатурні, малярні, плиткові роботи).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. опорядкування, р. опорядкування, д. опорядкуванню, з. опорядкування, о. опорядкуванням, м. опорядкуванні, к. опорядкування

Більше записів