Словник Української
1. Старе, зношене взуття, перев. черевик або чобіт, що втратив форму та придатність для носіння; лапоть.
2. Заст. дерев’яна колодка, заготовка для виготовлення черевика.
3. Діал. (перев. у множині: опорки) легке домашнє взуття на шкіряній підошві без підборів та задників, капці.
1. (діал.) Невелика, неглибока ділянка водойми, де вода застоюється; застійна калюжа, болотце.
2. (діал.) Заболочена, вогка низина; мочар, болотисте місце.
3. (діал., рідк.) Невеликий ставок, запруда на струмку.
1. Процес народження поросят у свині.
2. Приплід (поросята), народжений свинею за один раз.
3. Період, коли свиноматка пороситься.
Про свиню: народити поросят.
1. (прикметник) Такий, що піддався очорненню, знеславленню; якого зганьбили, заплямували чиєсь ім’я, репутацію.
2. (прикметник) Який став предметом ганьби, безчестя; опозорений.
1. Дія за значенням дієслова “опорочити”; поширення неправдивих, ганебних відомостей про когось або щось, що призводить до втрати репутації, поваги, доброго імені.
2. Результат такої дії; стан, коли хтось або щось опорочене, зганьблене, дискредитоване.
1. Надати чомусь належного вигляду, ладу; упорядкувати, прибрати.
2. Організувати, влаштувати, налагодити якусь справу або процес.
3. (застаріле) Віддати наказ, розпорядження; розпорядитися.
1. (рідко) Надати собі опори, стати впевненішим, стійкішим; опертися на щось.
2. (заст.) Озброїтися, підготуватися до чогось; забезпечити себе необхідним.
3. (діал.) Обладнатися, влаштуватися, налагодити господарство або побут.