опорочення

[oporot͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. Дія за значенням дієслова “опорочити”; поширення неправдивих, ганебних відомостей про когось або щось, що призводить до втрати репутації, поваги, доброго імені.

  2. Результат такої дії; стан, коли хтось або щось опорочене, зганьблене, дискредитоване.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. опорочення, р. опорочення, д. опороченню, з. опорочення, о. опороченням, м. опороченні, к. опорочення

Більше записів