Категорія: Х

  • хлоп’ятко

    1. Зменшувально-пестливе від “хлопець” — малий хлопчик, дитина чоловічої статі.

    2. (переносно, розмовне) Про молодого, недосвідченого чоловіка, часто з відтінком зневаги або іронії.

  • хлоп’яточко

    Хлоп’яточко — зменшувально-пестливе від іменника “хлоп’я”, що вживається для позначення маленького хлопчика або юнака, часто з відтінком ласки, співчуття або захоплення.

    Хлоп’яточко — у літературі та фольклорі: образне, поетичне найменування молодої, нерозвиненої, крихкої істоти або явища (наприклад, про паросток, молодий місяць тощо).

  • хлоп’яцтво

    Тлумачення із “Словника української мови”* ХЛОП’ Я ЦТВО , а, с . 1. Поведінка , характерна для легковажних , несерйозних та пустотливих хлопців . Хіба тільки пустощами , легковажним своїм хлоп’яцтвом пояснить він і свій сьогоднішній вчино к ( Гончар , Тронка , 1963, 243); Перехід від безвідповідального хлоп’яцтва до самостійності був для Бочарова такий раптовий , що він ні замислитись, ні довідатись, що таке життя , так і не встиг (Перв., Опов.., 1970, 15); – Махнути в Ліндесхоль м Це було хлоп’яцтвом , зухвалістю (Хижняк, Килимок , 1961, 97). 2. рідко . Збірн. до хл о пець 1. І чоловіки , і жіноцтво , і хлоп’яцтво , та й дітвора туди ж; хто жне , хто перевесла крутить , хто зв’язує , а хто носить снопи (Кв.-Осн., II, 1956, 147).

  • хлоп’яцький

    Тлумачення із “Словника української мови”* ХЛОП‘ Я ЦЬКИЙ , а, е, рідко. Те саме , що хлоп‘ я чий . Голос у Кулябка був низький , з приємною хриплинкою, зовсім хлоп’яцький (Перв., Опов.., 1970, 71).

  • хлоп’ячий

    1. Властивий хлоп‘ям (підліткам, юнакам); такий, як у хлопців.

    2. Притаманний дитині чоловічої статі; дитячий.

    3. Перен. Незрілий, легковажний, несерйозний (про поведінку, вчинки дорослої людини).

  • хлоп’ячість

    Хлоп’ячість — властивість, яка характеризує поведінку, вчинки або світогляд, типові для хлопця; стан, коли доросла людина зберігає риси, притаманні юнакові або підлітку (наївність, безтурботність, запал, легковажність тощо).

  • хлор

    Хімічний елемент з атомним номером 17, який належить до групи галогенів, позначається символом Cl; при кімнатній температурі є жовтувато-зеленим, отруйним газом із різким запахом, дуже активний, легко вступає в реакції з металами та органічними сполуками.

    Проста речовина, що складається з молекул Cl₂; застосовується для знезараження води, виробництва пластмас, розчинників, побутових миючих засобів, а також у промисловості як відбілювач.

  • хлоразон

    Хлоразон — хімічна сполука, гербіцид селективної дії, що застосовується переважно для боротьби з бур’янами у посівах цукрових буряків та кукурудзи.

  • хлоракон

    Хлоракон — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.

    Хлоракон — застаріла комерційна назва хлоркону, хімічної сполуви, що використовувалася як пестицид та протисудомний лікарський засіб.

  • хлорал

    Хлорал — трихлорацетальдегід, безбарвна оліїста рідина з різким запахом, що використовується в медицині як снодійний засіб та у промисловості для синтезу інших речовин.