хлоп’яцтво

Тлумачення із “Словника української мови”* ХЛОП’ Я ЦТВО , а, с . 1. Поведінка , характерна для легковажних , несерйозних та пустотливих хлопців . Хіба тільки пустощами , легковажним своїм хлоп’яцтвом пояснить він і свій сьогоднішній вчино к ( Гончар , Тронка , 1963, 243); Перехід від безвідповідального хлоп’яцтва до самостійності був для Бочарова такий раптовий , що він ні замислитись, ні довідатись, що таке життя , так і не встиг (Перв., Опов.., 1970, 15); – Махнути в Ліндесхоль м Це було хлоп’яцтвом , зухвалістю (Хижняк, Килимок , 1961, 97). 2. рідко . Збірн. до хл о пець 1. І чоловіки , і жіноцтво , і хлоп’яцтво , та й дітвора туди ж; хто жне , хто перевесла крутить , хто зв’язує , а хто носить снопи (Кв.-Осн., II, 1956, 147).