Хлоп’ячість — властивість, яка характеризує поведінку, вчинки або світогляд, типові для хлопця; стан, коли доросла людина зберігає риси, притаманні юнакові або підлітку (наївність, безтурботність, запал, легковажність тощо).
хлоп’ячість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |