Словник Української
1. Видавати низькі, глухі, протяжні звуки, подібні до тих, що виникають при роботі механізмів або переливанні рідини (наприклад, про роботу двигуна, кишківника).
2. Говорити невиразно, тихо, бурмотіти собі під ніс, часто з незадоволенням.
3. Дзюрчати, журчати (про воду, струмок).
1. (розм.) Воркотіти, бурчати, виражаючи незадоволення, досаду або злість.
2. (перен., розм.) Видавати низький, глухий, безперервний звук, подібний до воркотання (про рідини, механізми тощо).
Хурщик — власна назва, прізвище українського походження.
Хурщик — власна назва, історична назва села в Україні (нині — село Хурсівка у Вінницькій області).
1. (діал.) Тонка, суха гілочка, паличка, лозинка; прутик.
2. (діал.) Дрібний, сухий хмиз, гілля для розпалювання вогню.
3. (діал., перен.) Про дуже худу, кволу людину.
1. (Huso) Рід риб родини осетрових, до якого належать найбільші прісноводні риби світу — белуга та калуга.
2. (Huso huso) Назва виду риб з роду хусів — белуга, що мешкає в басейнах Каспійського, Чорного та Азовського морів.
3. (Huso dauricus) Назва виду риб з роду хусів — калуга, що мешкає в басейні річки Амур.
Хусайне — власна назва, що походить від арабського імені حسين (Ḥusayn), рідковживана в українській мові як варіант передачі цього імені, зокрема в контексті історичних чи культурних посилань.
Хусайне — топонім, назва кількох населених пунктів в Україні, зокрема села у Миколаївській області, що походить від особистого імені.
1. Традиційний український головний убір заміжньої жінки у вигляді довгого прямокутного або квадратного полотнища з тонкої тканини (найчастіше білого кольору), який обертають навколо голови, закриваючи волосся та часто й шию.
2. Велика декоративна тканина (рушник, покривало, серветка) з вишитим або тканим орнаментом, що використовується в українському побуті та обрядах.
3. Загальна назва для шматка тканини, переважно прямокутної форми, що використовується як серветка, рушник, хустка або головний убір.
1. Невелика тканина, зазвичай квадратної форми, що використовується для витирання обличчя, рук або як декоративний елемент одягу (на голову, шию).
2. Традиційний український вишитий рушник або серветка, часто з орнаментом, що використовується в побуті, обрядах або як прикраса.
3. У широкому розумінні — шматок тканини, шарф, покривало невеликого розміру.
1. Невелика хустка, зазвичай квадратної форми, виготовлена з тонкої тканини (найчастіше бавовни, льону або шовку), що використовується для витирання обличчя, носа або як декоративний аксесуар одягу (наприклад, на шиї або в кишені).
2. Традиційний український головний убір заміжньої жінки у вигляді невеликої, часто прикрашеної вишивкою або мереживом, хустки, яку пов’язують під підборіддям.
3. Ужиткова або декоративна тканина невеликого розміру, часто з вишитим або роздрукованим орнаментом, якою накривають або прикрашають предмети (наприклад, підсвічник, полицю, маленький столик).
Зменшувально-пестливе від “хустина” — невелика хустка, часто витончена або прикрашена, що використовується як головний убір, аксесуар до одягу або носова хусточка.
У народному вбранні — невелика, часто вишита або оздоблена хустка, яку жінки та дівчата носять на голові, пов’язують на шиї або використовують як декоративний елемент.