drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Х

  • хрипливість

    Хрипливість — якість або стан того, що хрипке; наявність хрипкого звучання в голосі, диханні тощо.

  • хрипливо

    1. Прислівник до слова “хрипливий“; таким чином, що характеризується низьким, глухим, нетривалим і сичачим звуком, утвореним через неповне змикання голосових зв’язок або перешкоди в дихальних шляхах.

    2. З хрипотою в голосі, із присвистом або сичанням, що виникає через захворювання, втому, сильне збудження тощо.

  • хриплий

    1. Про голос або звуки, що видаються горлом: глухий, сипкий, з хрипотою, який утворюється при неповному змиканні голосових зв’язок або через перешкоди в дихальних шляхах.

    2. Про людину, тварину: такий, що має хриплий голос.

    3. Перен. Про звуки, що видаються неживими предметами: глухий, сипкий, схожий на хрипіння.

  • хриплість

    Хриплість — якість звуку, що характеризується низьким, глухим, нетривалим тембром, часто з додаванням шорсткості або сипкості, яка виникає через неповне закриття або нерівномірність коливання голосових зв’язок.

    Хриплість — стан, коли голос набуває таких характеристик; наявність хрипкого звучання в голосі чи звуку.

  • хрипло

    1. (про звуки, голос) Видавати низькі, глухі, сипкі звуки, часто через захворювання, втому або сильне хвилювання.

    2. (переносно) Говорити щось із напругою, пристрастю або злістю, зриваючи голос.

  • хриплуватий

    1. Який має хрипоту, нездоровий, сиплий, нечистий (про голос, звук).

    2. Який видає хрипкі, сиплі звуки (про предмети, явища).

  • хриплуватість

    Властивість або стан, що характеризується легким хрипом, нечіткістю, глухістю та нечистотою звучання (переважно голосу або звуків, що видаються живим організмом).

  • хриплувато

    1. Прислівник до прикметника “хриплуватий“; з деякою хрипотцою, не зовсім чистим, трохи сипло (про голос, звук).

  • хриплячи

    1. Дієприкметник теперішнього часу від дієслова “хрипіти“, що означає видавати хрипкі, сипкі звуки голосом, часто через хворобу, перевтому зв’язок або сильне збудження.

    2. Розмовляючи, видавати одночасно з мовою характерні сипучі або шиплячі звуки, утворені проходженням повітря через звужену голосову щілину.

  • хрипнути

    1. Видавати хрипкі, сипкі звуки, говорити хрипким голосом через хворобу, втому або сильне збудження.

    2. Про неживі предмети або явища: видавати звук, схожий на людський хрип, робити різкий сипкий шум.

    3. (У минулому часі, розм.) Померти, загинути (часто з відтінком грубості або байдужості).