Словник Української
1. Процес вимірювання тривалості якогось процесу, події або діяльності за допомогою хронометра або іншого приладу для точного визначення часу.
2. Спеціальне фіксування витрат робочого часу на окремі елементи операції з метою аналізу та встановлення норм виробітку.
Вимірювати або точно визначати тривалість якогось процесу, події чи дії за допомогою хронометра або іншого приладу для фіксації часу.
Фіксувати в пам’яті приладу (наприклад, секундоміра, таймера) певний момент часу, часто для подальшого порівняння або контролю.
Хронометруватися — вимірювати, фіксувати або контролювати тривалість власних дій, процесів або перебування десь за допомогою хронометра або іншого приладу для точного визначення часу; піддавати себе хронометражу.
1. Високоточний прилад для вимірювання коротких проміжків часу, що використовується в науці, техніці та спортивних змаганнях.
2. Застаріла назва годинника, особливо кишенькового або наручного механічного годинника.
Хрононім — власна назва певного історичного періоду, епохи, події або календарного відрізка часу, що вживається як термін у хронології, історії, літературознавстві та інших науках.
Хрононім — у лінгвістиці та ономастиці: різновид ономастичної лексики, що позначає власну назву часових явищ (наприклад, “Середньовіччя”, “Велика депресія”, “Бронзовий вік”).
Розділ медицини, що вивчає вплив біологічних ритмів на виникнення, розвиток та перебіг захворювань, а також враховує ці ритми в діагностиці, профілактиці та лікуванні.
Хронопотенціометрія — метод електрохімічного аналізу, заснований на вимірюванні залежності потенціалу робочого електрода від часу під час електролізу при постійній силі струму.
Хронопрофілактика — це комплекс медичних, біологічних та соціальних заходів, спрямованих на попередження передчасного старіння організму, профілактику вікових захворювань та продовження періоду активної життєдіяльності людини шляхом впливу на механізми біологічного часу.
Хронопрофілактика — це напрям превентивної медицини, що ґрунтується на принципах хронобіології та хрономедицини, метою якого є корекція та оптимізація біологічних ритмів організму для збереження здоров’я, підвищення стресостійкості та працездатності.
Хронореактивність — властивість організму, клітини або біологічної системи змінювати характер або інтенсивність своєї реакції на подразник залежно від фази циркадного (добового) або іншого біологічного ритму.
Хронореактивність — у хронобіології та медицині: змінна чутливість організму до лікарських засобів, фізичних навантажень або стресових факторів у різний час доби, що обумовлена внутрішніми біологічними годинниками.
1. У давньогрецькій міфології — персоніфікація часу, божество, що уособлює безмежний і незворотний потік часу; часто зображався як старий з крилами, що тримає серп або змію, що пожирає власний хвіст (уроборос).
2. У філософії та науці — абстрактне поняття лінійного, фізичного часу, що вимірюється та протікає від минулого через теперішнє до майбутнього (на противагу кайросу — сприятливому моменту, якісному часу).
3. У лінгвістиці та термінології — складова частина складних слів, що вказує на їхній зв’язок із часом (наприклад, хронологія, хронометр, анахронізм).