великий

[ʋɛlɪkɪj] Прикметник

Буква:В

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Значний за розмірами, обсягом, простором; протилежний до малого, маленького.

  2. (Лінгвістика) –

    Дуже важливий за значенням, вагомістю, впливом; видатний, могутній.

  3. (Лінгвістика) –

    Найвищий за ступенем прояву якоїсь властивості; надзвичайний, сильний.

  4. (Історія) –

    (У складі власних назв) Вказує на верховну владу, старшинство або особливе значення (наприклад, Великий князь, Велика Британія).

  5. (Лінгвістика) –

    (Заст.) Дорослий, що досяг зрілості; протилежний до малого (дитини).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. великий, р. великого, д. великому, з. великого, о. великим, м. великім

Приклади з художньої літератури

  • Я несу тебе в долоні,
    і життя таке велике
    — Юрій Андрухович
  • А я тим часом росту-росту, роблюсьвеликим та і біжу чогось до Івана — немає Івана. Я до батька — і його не стає. Ні Петра, ні Гриші.
    — Микола Вінграновський
  • — І це не нове, Великий Князю мій, все одно комуняків не перевершите, — мордую його, як можу.
    — Юрій Андрухович

Більше записів