важкий
[ʋɑʒkɪj] Прикметник
Значення
- (Фізика) –
Який має значну вагу, нелегкий, тяжкий (про предмети, речовини тощо).
- (Техніка) –
(у військовій справі) Потужний, призначений для ураження укріплених цілей (про артилерію, зброю).
- (Мистецтво) –
Побудований на важких, громіздких елементах; масивний, невитончений (про архітектуру, меблі тощо).
- (Фізика) –
Який потребує великих фізичних зусиль, напруження; виснажливий, тяжкий.
- (Лінгвістика) –
Складний для розуміння, сприйняття або виконання; серйозний, складний.
- (Література) –
Повний труднощів, страждань, горя; тяжкий, гіркий.
- (Лінгвістика) –
Який має низький тембр, густий і глухуватий (про звук, голос).
- (Лінгвістика) –
Повільний, інертний, незграбний (про рухи, ходу).
- (Медицина) –
Який важко перетравлюється їжею; погано засвоюваний організмом.
- (Хімія) –
(у хімії) Який містить важкі елементи або має велику густину.
Правопис та відмінювання
н. важкий, р. важкого, д. важкому, з. важкого, о. важким, м. важкім