прикрий

Тлумачення із “Словника української мови”* ПР И КРИЙ , а, е. 1. Який викликає негативні емоції ; неприємний . – Оцю прикру справу , що завдала нам обом стільки гірких почувань і розчарувань , а найбільше – вам і вашій чесній матері , передайте мені ( Коб ., III, 1956, 215); [ Юрій :] Я дуже шкодую , що почав цю прикру для тебе розмову … (Сміл., Черв . троянда , 1955, 27); // Який викликає або спричиняє досаду . Можливо , це був натяк на те , що й вона , Журавленко, припустила одну прикру помилку ( Гур ., Новели , 1951, 215); – Я не хотіла вас образити , – почала було Сахно, прагнучи ліквідувати прикрий інцидент , але доктор Гальванеску її не слухав (Смолич, І, 1958, 76); // Важкий своїм негативним характером ; поганий . Через дуже прикрий стан свого здоров’я не могла тоді ні віршів переписати , ні навіть на листа , як годиться , відповісти (Л. Укр., V, 1956, 341); Чи не сталося чого прикрого з Вами або в родині Вашій ? Чи всі здорові ? ( Коцюб ., III, 1956, 398); // Важкий своєю складністю , можливими наслідками . Він радив .. оглянути дівчину ; є хвіст – відьма , нема – не відьма .. Дехто потакував йому , і навіть Прохіра, щоб вийти з прикрого становища , схилилася до Йочового способу ( Коцюб ., І, 1955, 277); // Який викликає образу . Розлігся гомін , сміх , наруга , І жарти прикрії чувати: « Самсоне ! Де твоя потуга ? Чи ти забувся воювати ?» (Л. Укр., І, 1951, 338); Не попрікне ж вас ніхто прикрим словом ! Гайда ! ( Довж ., І, 1958, 274). 2. заст. Дуже сильний . Вони попливли до Олешок серед прикрої темряви , що мала переломитися в несміливий світанок (Ю. Янов., II, 1958, 199); Над Одесою спускалася завіса прикрого дощу , море було аж чорне (Ю. Янов., II, 1958, 176); Прикрий холод ; // Нестерпний ( про почуття , відчуття ). – А за що вас нагнали ? – Лице Тетяни скорчив якийсь глибокий прикрий біль , але вона нічого не відповіла ( Кобр ., Вибр., 1954, 162); Хлопчику любий , навчися ж вітати , всміхаючись , матір ; Болю і прикрих страждань довелось їй натерпітись досить (Зеров, Вибр., 1966, 213); Це було оте змішане почуття юнака , в якому важко було навіть самому йому впізнати , де кінчається прикрий сором , каяття , а де починається запал гнівом глибокої образи ( Ле , Право .., 1957, 76); // Різкий . Червоний , аж прикрий (Сл. Гр.); Вона говорила несміливо , наче боялась почути прикру правду (Донч., V, 1957, 259); // Пильний . Івась забув і про їжу і про виразку . Він швидко перевернувся з спини на живіт , підпер лице руками і уп’яв у діда прикрий погляд , розмахуючи угорі ногами ( Мирний , І, 1954, 180); // у сполуч. із сл. робота . Спішна , вкрай необхідна . Як прийде робота прикра , то платять і по піврубля (Сл. Гр.). 3. заст. Крутий . Прошу… трошки злізти під гору , бо прикра , та всіх не витягнуть бички (Сл. Гр.); Герман не вийшов , а майже вибіг на горб , хоч сей був досить прикрий (Фр., VIII, 1952, 364). Тлумачення із “Словника української мови”* ПРИКР И ТИ див. прикрив а ти .