1. Такий, що перевищує чиїсь сили, можливості; надто важкий, виснажливий.
2. Такий, що не може бути виконаний, здійснений через надмірну складність або трудомісткість.
непосильний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Як глупота є всіх пороків, утому числі й пихи, якій властиво брати на себе тягар непосильний і почесті не по заслузі,— так мудрість й справжня як інших чеснот, так і скромності, яка, міряючи себе, як кажуть, своєю власною мірою, швидше спускається вниз, ніж підноситься догори. Прекрасно у Плутарха в його творах на моральні теми1, поряд з дечим іншим, написано таке: «Землероби,— говорить він,— з задоволенням бачать колосся, похилене до землі, те ж колосся, яке через свою легкість піднімається догори, вважають пустим і вимолоченим.
— Григорій Сковорода, “Сковорода Григор Й. Григор Й Сковорода В Рш . П Сн . БайКи. Д Алоги. Трактати. Притч . Прозов Переклади”
Частина мови: прикментик () |