Словник Української Мови
Буква
1. Особа, яка в давні часи публічно оголошувала укази, розпорядження влади або оповіщала народ про важливі події; вісник.
2. Той, хто проголошує, відстоює та поширює певні ідеї, думки, принципи; провісник, промовець.
3. Застаріла назва офіційної особи, яка в суді або адміністративній установі викликала сторін, оголошувала рішення тощо; діловод.
Приклад 1:
И он прошел ее, рыдая, Ее он строго разыграл Без слова; он не толковал Своих вседневных приключений Как назидательный роман; Не раскрывал сердечных ран И тьму различных сновидений, И байронический туман Он не пускал[204]; толпой ничтожной Своих друзей не поносил[205]; Чинов и власти не казнил, Как N, глашатай осторожный, И тот, кто мыслит без конца О мыслях Канта[206], Галилея[207], Космополита-мудреца, И судит люди, не жалея Родного брата и отца; Тот лжепророк! Его сужденья — Полуидеи, полувздор!..
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”