величенький

1. Зменшувально-пестлива форма до прикметника “великий”, що виражає невеликий розмір або ступінь ознаки, часто з відтінком ласкавості, ніжності або іронії.

2. (У значенні власної назви, термін) Прізвисько або складова прізвиська історичної особи — гетьмана Війська Запорозького Івана Виговського (пом. 1664), яке вживалося в козацькому середовищі.

Приклади вживання

Приклад 1:
2 «Де», «Ох, діти» (італ) ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ приніс із собою зі своєї повітки не тільки сокиру, дві пилки, садові ножиці і заржавілий меч дожа Дандольо, але й величенький тесак для риби. «Що це ви, отче духовний, надумали?» — підозріливо запитав Анджеліко.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: прикметник () |