Словник Української
1. Бегуїн (також бегін) — член жіночого релігійного ордену в католицизмі, заснованого в XIII столітті в Нідерландах, члени якого вели спільне життя, але не складали вічних чернечих обітниць і могли залишати спільноту.
2. Бегуїн — представниця жіночого релігійного руху бегінок (бегуїнок), що поширився у Західній Європі в середньовіччі; жінка, яка вела побожне, часто аскетичне життя, займалася благодійністю, але не належала до офіційних чернечих орденів.
Бегуен — власна назва історичної області на півдні Франції, розташованої в Піренеях, частина колишнього графства Фуа та сучасної департаменту Ар’єж; відома своєю самобутньою культурою та мовою (бегуенським діалектом окситанської мови).
Бегуен — етнографічна назва корінного населення вищезгаданої області, що зберігає особливі культурні традиції та мову.
1. Рід декоративних трав’янистих рослин родини бегонієвих, що походить з тропічних і субтропічних регіонів, з асиметричним листям і яскравими квітами, часто вирощуваний як кімнатна або садова рослина.
2. Окрема рослина цього роду, що цінується за декоративність листя та/або квітів.
1. Велика травоїдна тварина родини бегемотових, що мешкає в Африці на берегах річок і озер; має масивне тіло, короткі ноги, велику голову з широкою пащею та характерні короткі вуха й очі, що виступають над черепом; також зветься гіпопотам.
2. У переносному значенні — про дуже огрядну, повільну або неповоротку людину.
3. У давній єврейській та християнській міфології — могутня і загадкова чудовиська, згадана в Біблії (Книга Йова), що вособлює первісні сили природи.
1. Діалогізм, що означає невиразне, незрозуміле вимовляння слів, бурмотіння, часто через відсутність зубів або в старому віці.
2. Переносно — нечітке, невиразне виконання музичного твору, співу або невпевнена, слабка гра на музичному інструменті.
Бевка — власна назва, що позначає персонаж українського народного фольклору, зокрема казковий образ, істоту, схожу на відьму або лісову бабу, яка часто постає в оповідях як негативний, лякаючий персонаж.
Бевка — у деяких регіональних говірках може вживатися як загальна назва для міфічної істоти, привида або страховиська, яким лякають дітей.
Бевзь — власна назва села в Україні, розташованого в Бережанській громаді Тернопільського району Тернопільської області.
1. Рідкісне діалектне позначення для великого, грубого або незграбного чоловіка; часто вживається з відтінком зневаги або глузування.
2. У західних регіонах України — прізвисько або прозвище, що може вказувати на певну рису характеру чи зовнішності людини.
Беватрон — назва одного з перших у світі протонних синхротронів, побудованого в Берклі (США) у 1954 році, який прискорював протони до енергії 6,2 Гев.
Беватрон — загальна назва класу прискорювачів елементарних частинок (синхротронів), призначених для розгону протонів до енергій порядку мільярдів електронвольт (Бев, BeV).
Бебібі — власна назва персонажа з дитячої літератури, зокрема з казки “Бебібі” української письменниці Ганни Чубач, яка розповідає про пригоди маленького ведмедика або іншої звіряткової істоти (залежно від конкретного твору). Ім’я часто використовується як символ дитинства, невинності та доброти.
Бебібі — власна назва, що може вживатися як зменшувально-пестливе ім’я або прізвисько для маленької дитини, переважно в родинному колі, за аналогією з літературним персонажем.