Позначка: іменник

1. Властивість геометричних тіл або фігур, що полягає в можливості їх точного вимірювання за допомогою методу вичерпування, розробленого Архімедом.

2. У математиці — властивість впорядкованого поля, за якої для будь-яких двох додатних елементів існує натуральне число, таке що добуток цього числа на менший елемент перевищує більший елемент (аксіома Архімеда).

3. Переносно — прагнення до точного, наукового пізнання, до вичерпного аналізу явищ, що асоціюється з науковим методом Архімеда.

1. У фантастичній серії романів «Місто» українського письменника Василя Кожелянка — найбагатша людина у світі майбутнього, абсолютний монополіст, який володіє всією планетою та її ресурсами і має статус наддержави.

2. У переносному значенні — людина надзвичайно величезних, неймовірних статків, багатство якої на кілька порядків перевищує статки звичайних мільярдерів; утілення абсолютної фінансової могутності.

1. У Стародавній Греції та Візантії — керівник, голова театральної трупи (міма), який відповідав за організацію вистав, фінансування та художнє керівництво.

2. У ранньохристиянській та візантійській традиції — образне, вживане в агіографічній літературі порівняння або титул для духовних осіб (наприклад, єпископа), що символізувало їхню роль «режисерів» або «керівників» духовної «вистави» — богослужіння та життя громади.

Архіміцет — представник класу архіміцетів (Archimycetes), примітивних грибів, що характеризуються неклітинною будовою вегетативного тіла (плазмодієм або ризоміцелієм) та розмножуються зооспорами з одним джгутиком; до них належать зооспорові гриби-паразити водоростей, дрібних водних тварин та вищих рослин (наприклад, роду Olpidium).

Архіміцети — це архаїчна назва класу найпростіших грибів (Archeomycetes), до якого раніше відносили примітивні форми, що не утворюють спороносних органів (спорангіїв), наприклад, дріжджові гриби.

У сучасній науковій термінології ця назва вважається застарілою і не вживається в актуальних системах класифікації грибів.

1. (заст.) Високопоставлений чернець, настоятель монастиря в православній церкві; архімандрит.

2. (перен., рідк.) Духовний наставник, учитель; також людина, що кориться суворим аскетичним правилам.

1. Наукова дисципліна, що вивчає архітектуру як мистецтво, її історію, теорію, стилі, методи проектування та будівництва, а також творчість видатних архітекторів.

2. Сукупність знань про архітектуру, її закономірності, розвиток і сучасний стан.

1. В архітектурі: система пропорційних співвідношень несучої частини (стовпів, колон) та несеної частини (антаблемента) в ордерній архітектурі, що визначає гармонійну побудову всієї конструкції.

2. У переносному значенні: основа, фундаментальний принцип або структура чого-небудь.

1. Зменшувально-пестлива форма від іменника “арка”, що означає невелику арку, низьку склепінчасту споруду або прохід під нею.

2. Рідкісна назва невеликої річки, струмка, що протікає в гірській місцевості, часто у вузькій долині, схожій на арку.

3. (У спеціальній термінології) Назва одного з гірських перевалів або вузького проходу в Карпатах.

1. Зменшувальна форма до слова “аршин”: невеликий аршин, мірка довжини, що дорівнює одному аршину (близько 71 см).

2. Рідкісна назва рослини з родини айстрових, відомої також як “арник” або “арніка” (Arnica).