Позначка: іменник

Аутодафе — іменник середнього роду, незмінний. У період середньовіччя так називали публічну страту на багатті, коли спалювали осіб, визнаних інквізицією єретиками, або ж твори, що кваліфікувалися як єретичні.

Аутоекологія — це галузь екології, присвячена вивченню адаптацій окремих видів рослин і тварин до специфіки середовища їх існування та особливостей їхнього способу життя. На противагу демекології та синекології, що досліджують взаємодію з навколишнім середовищем цілих популяцій і складних екосистем, аутоекологія зосереджена на індивідуальному організмі, працюючи на межі з фізіологією.

1. У психології та соціології – процес, коли в процесі сприйняття один одним у людей виникає взаємна симпатія, взаєморозуміння та прийняття, що веде не лише до узгодженості вчинків, а й до формування доброзичливих стосунків. Також це почуття чи ставлення однієї особи до іншої, що класифікується як різновид соціальної установки.

2. У фізіології – рухи рук чи ніг у напрямку до корпусу тіла.

3. Західне, застаріле значення – принадливість, привабливість. У лінгвістиці паронімічна атракція – це найчастіший вид так званої народної етимології, що виникає між паронімами; інколи це явище ототожнюють із парономазією.

4. У геодезії – відхилення схилу ваги (виска) під впливом гравітації гірських масивів, щільних порід земної кори чи інших мас із значною вагою.

Атрамент, -у, чоловічий рід, застаріле. Слово вживалося для позначення чорнила.

Якщо написану олівцем помилку можна стерти гумкою, то рядки, створені атраментом, перекреслюють (Л. Укр., V, 1956, 406).

Автор згадує про написання тексту червоним атраментом, порівнюючи його колір із кров’ю (Еллан, І, 1958, 61).

У творі описується, як персонаж на знайденій дошці розміщує білий папір і занурює заточене гусяче перо в посудину з атраментом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 588).

Атрезія — це вроджена патологія, що полягає у повній відсутності або неповному розвитку фізіологічних отворів тіла, таких як піхва, анус чи уретра. Цей стан також може виникнути набутим шляхом внаслідок важкого запального процесу.

1. філос. Властивість, яка є суттєвою та невіддільною від об’єкта чи феномена. Наприклад, рух вважається атрибутом матерії.

2. Характерна риса або предмет, що слугують виразною прикметою певної особи чи явища. Як ілюстрація: скромність і строгість описуються як невід’ємні, святі атрибути Леніна; пальма в Туреччині є символом родючості та неодмінною приналежністю весільного ритуалу.

3. грам. У мовознавстві, зокрема західноєвропейському, це термін-відповідник поняттю «означення».

Абстрактний іменник, утворений від прикметника «атрибутивний».

Властивість, що відповідає значенню цього прикметника.

Атрибуція — це процес встановлення достовірності (автентичності) художнього твору, а також визначення його автора, місця та часу створення; синонім слів «достовірність», «автентичність». Наприклад, точно встановленою є атрибуція сепії «Тріо» (за книгою «Життя і творчість Т. Г. Шевченка», 1959, стор. 346).

В медицині: стан, коли волосся повністю відсутнє.

У міфологічних уявленнях фригійців Аттіс — божество, пов’язане з силами природи та родючості. Він походив від бога небес і богині-землі, а за своїми функціями є аналогом фінікійського Адоніса.