бегемот

1. Велика травоїдна тварина родини бегемотових, що мешкає в Африці на берегах річок і озер; має масивне тіло, короткі ноги, велику голову з широкою пащею та характерні короткі вуха й очі, що виступають над черепом; також зветься гіпопотам.

2. У переносному значенні — про дуже огрядну, повільну або неповоротку людину.

3. У давній єврейській та християнській міфології — могутня і загадкова чудовиська, згадана в Біблії (Книга Йова), що вособлює первісні сили природи.

Приклади:

Приклад 1:
Та з того часу, як граматисти з’ясували, що бик, кінь і бегемот суть істоти одушевлені, як русалки стали служити за машиністок, лісовики — за лісоводів, а чорти стали служителями живої церкви (що з’ясовується в проклямаціях, виданих у Слобожанській Столиці святими отцями), ця ріжниця геть затерлася, бо самі святі отці нездольні тепер сказати, в якому тілі може перебувати несмертельна душа, а в якому вона перебувати не може. Граматисти, що прийшли на зміну святим отцям і, намість проблеми про число янголів на вістрю голки, висунули проблему про виїдене яйце, а також про те, чи писати треба «клуб», а чи краще писати «клюб», беручи на увагу, що англійці, вигадавши це слово, зовсім неправильно й безсовісно вимовляють його «клаб», покладали ріжницю межи людьми й тваринами в тім, що люди можуть балакати, а тварини цього дару не мають. — Невідомий автор